Молитва за Україну

О Україно! Рідна ненько!
Твої ліси, твої степи,
Рік кришталевих диво ясне,
Відблиск церков, храмів прекрасних,
Зірок, що світяться у млі.
Твоя чудова дзвінка мова,
Як пісня тиха, колискова
Бринить по всій ясній Землі
О Боже, возвелич її.
Твої слова - то щастя людства,
Яке для них буває різним:
Для когось - це лелека в полі,
Для іншого - це шелест листя.
Всевишній, Батьку наш єдиний!
Не дай померти від нудьги,
Від бездуховності загинуть,
Чи існувати без краси.
Ти захисти і сохрани всю велич нашого буття,
Хай сяє променем безмежним
Повага і любов Твоя.
Храни і зберігай слова
І дай нам мудрості хоч крихту
В ім'я майбутнього життя.
Амінь.

Гладка Ірина
 

Учителю...

Я залишаю в пам'яті своїй
Твоє терпіння, слово і бажання
Мене навчить, розкрити і вселить
У серце доброту і сподівання.
Прийми уклін доземний
I зверни Святий свій погляд на роки роботи,
Якій життя своє ти присвятив,
Минаючи проблеми і турботи,
Повір, що всі твої дари,
Які щоденно, безкорисно й щедро
Ти дарував, залишаться в мені
І в тих, кому давав поради мудро.
Я дякую Тобі! Від сонця і землі,
Від неба, гір, річок і зір небесних
Бажаю сил, терпіння і краси.
І за твоє просвітницьке життя,
В любові вічно будеш Ти!

Олена Хайруліна, випускниця
 

Чорнобильська весна

На тому місці все росло й цвіло.
В Чорнобилі жило діток багато,
А навкруги там ріки і ліси, і хати,
І жити нам і любо й весело було.
Було б... Якби не чорна хмара.
Та Божа кара, що на Чорнобиль впала
Вогнем пекельним.
Усе загинуло, пропало,
Немов в пустелі, стало.
І пролила Вкраїна сльози:
Для всіх людей прийшла загроза.
Приречені загинути вони,
Але автобуси й машини
Відвезли їх від батьківщини.
Прийшла чорнобильська лиха година,
Рятуй нас, Нене-Україно!

Олена Пурас
 

Класному наставнику
(Н.С. Коршак присвячується)

Сиве волосся.
Блакитні очі,
Буває сувора,
Коли ми не хочем
Вірші вивчати
Й завдання робити,
А так - дуже добра,
Бо ми ж - її діти.

Її "одинички" -
Нам добра наука,
Проте на уроках -
Порядок - ні звука!
Коли треба, вміє -
Привести до тями,
Коли і похвалить
Й пишається нами.

Ми знаєм прекрасно,
Що нас вона любить:
Захистить і полає,
А коли й приголубить.
Про нас все-все знає,
Ну, що тут сказати? -
- Нам другая мати.

Наталія Ткачук, 11Ан клас

Багато в світі дивних див.
Найбільше з них - людина

Є в світі безліч дивних див,
Що в захват нас приводять.
Багато хто їх дослідив
Й пояснень не знаходить.
Дивуються усі навкруг
Як стільки років тому
За допомогою лиш рук
Хтось піраміду зводив.
Хіба ж не диво
Те, що нас оточує природа,
І те, що з кожним днем вона
Несе нову погоду?
Хіба ж не диво, що у нас
Над головою небо
І що пливе, мов річка, час?
Чого ж нам більше треба?
Так, це дива, дивні дива,
Але найголовніше,
Людина диво осягла
Й присвячую я вірш їй.
Живуть у світі сотні див,
Усі вони відмінні.
У кожного характер свій,
Хоч зовнішність подібна.
Усі - і Він, і Я, і Ти, -
Всі різні маємо світи,
У кожного в житті свій шлях,
Шукаєм долю у зірках.
З'являються одні дива,
А інші погасають.
Та пам'ять назавжди жива -
Їх люди пам'ятають.
Людина - чудо із чудес,
Створіння найдивніше.
Хто ми - посланці із небес,
Чи діти розумніших?
Питання риторичні ці,
На них не відповісти.
Не розгадати нам в житті,
Хто наші програмісти.

Тютюн Катерина, 11-А кл.

Три матері

Перша мати - Батьківщина, що зветься -
Україна.
Друга мати - та, що любить нас і дбає, та, що
Розуму навчає.
А вже третя мати - то духовна мати, та, що
Нас оберігає і від злого відганяє.

Таня Гулей, 7-Б кл.
 

Рідний колеж

Зовсім скоро закінчиться моє навчання у колежі. Я більше не почую лунання дзвоника, не відчую радості від оцінки, не побачу тих, до кого звикла протягом цих років.
Колеж став моєю другою родиною. Тут пройшло моє дитинство. Тут були веселі свята і години важкої праці. Саме тут я здобула найважливіші знання з різних предметів, навчилася писати твори, розв'язувати математичні задачі тощо. Але вчителі з колежу збагатили мої знання не лише фактичним матеріалом. Вони навчили мене любити рідну державу та її багатостраждальний народ, шанувати її історію та традиції. Саме тут я пізнала красу і велич українського слова та народної пісні. Протягом навчання у колежі я впевнилася, що культура і мова українського народу - це найцінніше з того, що ми маємо.
Мені здається, що колеж - найкращий навчальний заклад у Києві. Тут зібралися найталановитіші вчителі. Кожен з них віддав часточку своєї душі і серця учням. Саме вони підготували нас, випускників, до вступу у більш доросле життя. Вони, як рідні матері та батьки, протягом цих років дарували нам знання, без яких жоден з нас не зміг би стати людиною, справжньою особистістю. Утримуючи від помилок, учителі навчили мене аналізувати, висловлювати власні думки, робити правильні висновки. Я впевнена, що в майбутньому це допоможе мені стати справжнім майстром своєї справи, зробити щось для суспільства.
Рідний колеж. Затишні кабінети. Знайомі парти. Атмосфера знань і творчості. Лунає дзвоник. Коридори заповнюються натовпом безтурботних дітей. Вони знають, що після літніх канікул зустрінуться знову зі своїми друзями і вчителями, сядуть за парти і поринуть у безмежне море науки і творчості. Сумно, що ми не зможемо бути серед них.
Але я впевнена, що колись зустрінуся зі своїми друзями у цих стінах. Ми разом згадаємо всі щасливі миті, які були протягом навчання.
Шкода, що я ніколи більше не зможу називатися ученицею колежу.

Павленко Марія