Шкільний театр було засновано в 2001 році.

Вистави театру-студії «Мрія» Українського колежу ім.В.О.Сухомлинського

І сезон (2001-2002) -  Вільям Шекспір   «Ромео і Джульєтта»
(трагедія, 1595-1596 рік; переклад  на українську Ірини Стешенко)
ІІ сезон (2002-2003) – Борис Васильєв  «Завтра була війна»
(повість про війну, справжню дружбу, перше кохання, вибір життєвого шляху, 1984 рік)
ІІІ сезон (2003-2004) – Марко Кропивницький «Дай серцеві волю, заведе в неволю»
(драма в 5 діях і 6 одмінах, 1863 рік; ґрунтовно перероблена в 1873році)
IV сезон (2004-2005) – Панас Мирний «Лимерівна» (драма, 1883 рік)
V сезон (2005-2006)   – Іван Карпенко-Карий «Безталанна» (драма, 1884 рік)
VI сезон (2006-2007)  – Степан Васильченко «На першій гулі» (комедія -малюнок на 1 дію,1911 рік)
VII сезон (2007-2008) – Тарас Шевченко «Катерина» (поема, 1838-1839 рік),
«Відьма» (поема, 1847-1858 рік)
VIII сезон (2008-2009) – Володимир Соллогуб «Біда від ніжного серця»
(комедія-водевіль в 17 діях, 1850 рік)

Засновник театру-студії  -  Хайруліна Василина Миколаївна – директор Українського колежу ім.В.О.Сухомлинського, член-кореспондент АПН України, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти
Керівник  театру-студії  - Дудник Валерiй Миколайович -
Заслужений артист України, актор Національного академічного драматичного театру ім.І.Я.Франка.

1939 року народження, освіта – вища – акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва  ім. І.Карпенка-Карого 1961р.

Ролі:
Антон - „Пам’ять серця” О.Корнійчука
Слав’ята - „Ярослав Мудрий” І.Кочерги
Сергій Турбай - „Дороги, які ми вибираємо” М.Зарудного
Потап - „Ой, не ходи Грицю” М.Старицького
Капітан Чорний - „Голубі олені” О.Коломійця
Андрій Точило - „Пора жовтого листя” М.Зарудного
Ленокс - „Макбет” В.Шекспіра
Нагар - „Загибель ескадри” О.Корнійчука
Вітряк - „Санітарний день” О.Коломійця
Антон - „Регіон” М.Зарудного
Поліцейський - „Візит старої дами” Ф.Дюрренматта
Хрипун - „Фронт” О.Корнійчука
Панас - „Злива” О.Коломійця
Тищенко - „Сімейний детектив” Л.Синельникова
Богоявленський - „Кабанчик” В.Розова
Бог Нептун - „Енеїда” І.Котляревського
Хмара - „Мазепа” Ю.Словацького
Ткач - „Різдвяна ніч” М.Гоголя
Урядник - „Тев'є-Тевель” Шолом-Алейхема
Сер Айронсайд - „Мерлін, або спустошена країна”  Т.Дорста, У.Елера
Кулик - „Український водевіль, або вип’ємо й поїдемо” за комедіями
М.Кропивницького
„На руїнах”, „По ревізії”
Священик - „Сміх і сльози Дон Кіхота”  С.Сервантеса
Лорд Мюіл - „Кін IV” Г.Горіна
Лопуцьковський - „Шельменко-денщик” Г.Квітки-Основ’яненко
Матвій Дульський - „Мартин Боруля” І.Карпенка-Карого
Судовий слідчий - „Брати Карамазови” Ф.Достоєвського

У нас в колежі вже восьмий рік поспіль живе театр. І це чудово! Однієї осені 2001 року на запрошення  вчителя української мови та літератури Наталії Сергіївни Коршак прийшов до колежу Валерій Миколайович Дудник, якого тоді мало хто у нас знав...

Він здійснив емоційний вибух в колежі! Діти та вчителі потягнулися до нього. Кожна репетиція - буревій! Його самовіддача захоплює. Він не вміє жаліти себе:  жартує та сердиться, вигадує та змінює щось в мізансценах, буває свариться, але потім  просить пробачення. Буває, говорить прямо, навіть грубувато, але не брутально: "Абсурд! Ідиотизм! ЯК ВИ ЖИВЕТЕ???  ЯК ВИ ДАЛІ ЗБИРАЄТЕСЯ ЖИТИ?!  Чому вас вчать!?? До чого ви самі себе привчаєте!?"

А ще іронізує, кепкує,співає, розповідає історії з акторського життя,показує як  правильно падати на підлогу, спиною падати на руки партнера по сцені, цілуватися (о, то легендарні репетиції :)), плакати,  битися на рапірах, танцювати… Валерій Миколайович запрошує нас на вистави до театру ім.І.Я.Франка.  Займаються в театрі-студії і старшокласники, і вчителі. А допомагають у постановках навіть першокласники. Заняття є безоплатними та відбуваються двічі на тиждень впродовж двох годин (15:00 – 17:00). Реквізит, частіше за все, виготовляємо самі. Інколи приходиться попрацювати і у вихідні, і на свята, і на канікулах.  Що виховує театр? Повагу до Праці, прагнення самовдосконалюватися, відповідальність за спільну справу. 

Валерій Миколайович вчить нас простим, але таким важливим Істинам:
«Не пускайте зло в своє серце, бо воно вас і вб'є! Цю думку ви повинні донести до глядного залу! І в житті так робіть!»
"Зрозумійте, ви маєте щось навчитися робити в житті на п'ять балів! Не на два, не на три, не на чотири! Щось, за що вас пам'ятатимуть люди!" (йдеться про 5-бальну систему оцінювання).

Назву «Мрія» для нашого театру-студії запропонувала Тищенко Тетяна Миколаївна.

Інколи цікаво буває «зазирнути за куліси». І тому ми пропонуємо прочитати та осмислити  окремі цитати Валерія Миколайовича:

Не поспішайте! Будь ласка! Я дуже прошу Вас!
Розумієте, пауза - Королева Сцени! Тримайте Її!..
В паузі так багато всього: стільки почуттів та думок!

Вкладайте в кожну паузу думку та почуття, наповнюйте партнера, наповнюйте глядний зал, самі будьте наповненими! Адже ми виходимо до Глядача не текст відтарабанити, а схвилювати його, закласти йому в серце важливу думку...

«Оплески ще нічого не означають! От якщо глядач буде сміятися та плакати на наших виставах, тоді ми не даремно з вами виходили на сцену!»

«Не треба кричати, коли говорите щось важливе. Зрозумійте, голос та думка мають йти з Вашого серця! А тому скажіть так, щоб глядач повірив Вам і щось змінилося і в його серці! Впливайте на оглядний зал своєю думкою, словом, поглядом, інтонацією, паузою, поставою, - у Вас так багато всього є!»   

«Навіть засинайте з думкою про роль, про внутрішній світ вашого героя, про те, як і що ви будете робити на сцені, щоб правдиво передати думки та почуття, щоб вплинути на глядний зал»

«Суфлери? Ні, я халтурити не дам! Ніяких суфлерів не буде! Вчіть текст, будь ласка! І цим поважайте нашого Глядача.»
«Не ховайте в собі почуття, але виплескуйте їх, вивільняйте, будьте правдивими і на сцені, і в житті, будьте наповненими! І тільки тоді ми маємо право йти до нашого Глядача!»

«Розумієте, у Театра є своє покликання, своя Місія: піднімати Глядача, пробуджувати в ньому високі  почуття та думки, викликати бажання бути шляхетнішими!»

«З Театром не можна на «ти». Навіть на сцену не можна підніматися деінде . А прийнято заходити із-за куліс»

«Ще раз нагадую слова великого Станіславського: «Актёр должен быть слышим, видим и понимаем!»»

«Стежте за орфоепічними нормами! Як ви ставите наголос?»

«В усьому має бути естетика і етика, має бути культура: в тому, як ви говорите, як вдягаєтеся, як заходите на сцену, як виходите»

«Зрозумійте, немає в театрі другорядних людей та другорядних ролей! Не прийшов хтось один, - і все,- репетицію зірвано!»

«Нічого не грайте, я вас дуже прошу! Не треба грати! Ви повинні влізти в шкіру вашого героя, ви повинні відчути все те, що він відчуває, ви повинні стати ним! А ви щось граєте тут... Не треба, я вас дуже прошу!"

«Ну, це ви, пробачте, так на унітаз вдома можете сідати, але не на стілець!»

«Запмам’ятайте залізний закон сцени: не можна перекладати жодних речей партнера по сцені за кулісами. Адже він спеціально поклав їх  саме там, де вони йому потрібні»

«Читайте, міркуйте, спостерігайте, проживайте життя разом з вашим героєм. І нічого не грайте – все має бути СПРАВЖНІМ»

«Діти мої, я дякую вам!  Чорти ви мої смугасті, люблю я вас!» 

Щороку ми шукаємо  та чекаємо на Глядача! Приходьте, будь ласка, на наші вистави: будемо щиро раді бачити Вас, шановні Друзі-Глядачі!»

Маслов В.Е. (вчитель історії та актор театру "Мрія")

Костянтин Сергійович Станіславський про етику та самодисципліну актора
Щоб було всім хОроше у театрі, потрібно:

1. Підтримувати, а не руйнувати авторитет режисерів, керівників, адміністрації.
2. Учні та молоді артисти можуть багато чому корисному навчитися у режисера, але молодь забагато вередує. Недоліки переймати, звісно, легше, а корисне важче.
3. Театр – колективна справа! Вона не допускає запізнень чи порушень встановленого порядку.
4. Для  успіху колективної справи нам потрібно змінювати свій характер, пристосовувати його до Спільної справи. Ми маємо створювати корпоративний характер!
5. Істерія в театрі, дурість та самовпевненість, самозакоханість, гра у щирість, хитруватість руйнують колективну справу.
6. Виключна важливість домашньої роботи (над собою, над роллю!). На репетиції дізнаватися, що робити мені вдома.
7. Під час репетиції  я повинен стежити , слухати, занотовувати, запам’ятовувати не лише те, що має відношення до моєї ролі,але й загальні зауваження, поради, думки режисера щодо всієї вистави.
8. Ці нотатки, що роблю під час репетиції, дають мені надзвичайно багато: по-перше, виходить історія всієї ролі, - так зручніше працювати над роллю. По-друге, мало занотувати, - необхідно вдома обміркувати й зробити ці зауваження та поради своїми.
9. Незнання загальних принципів мистецтва перетворює репетицію на урок, - а це марнування часу.
10. Репетиція масової сцени вимагає суворої дисципліни, адже режисер один, а виконавців багато.
11. Режисер повинен розуміти виконавців, а вони – режисера. Берегти один одного!
12. Неприпустимо відпрошуватися раніше з репетиції: це дезорганізовує роботу всього колективу та «шарпає» нерви режисеру.
13.   Неприпустимо, щоб режисер «показував себе», муштруючи актора. Неприпустимо, щоб актор «показував себе», висотуючи нерви режисеру.
14. Доволі часто «згори» втручається «контора» , вимагаючи прискорити роботу. Буває, що втручається навіть у роботу на сцені. Тоді виходить казна-що. Але, звісно, «контора» не може не втручатися. Аби запобігти цьому, актор має сам думати й «опікуватися долею» та потребами театру.
15. Актор зобов’язаний заради інших грати з повною самовіддачею! Але партнери повинні розуміти: якщо актор буде «зношувати роль», щоб тягти за собою ледачого, тупого актора – це негідно!
16. Зубрити текст на репетиції – злочин! Кожен з нас повинен вчитися працювати над роллю не лише під час репетиції.
17. Найкращий засіб проти інтриг та самозакоханості - зрозуміти, що чисті, щирі взаємовідносини, так само, як і нечисті та нещирі, на сцені миттєво передаються глядачам. Окрім того, варто усвідомити скороминущість акторської слави. Єдине, що цікаве у мистецтві – його вивчення і сама робота!
18. Переходити від мистецтва до ремесла – злочин проти колективної творчості. Це псує виставу.
19. Підлабузництво та загравання з пресою – ницість!
20. Кокоти й кокотки у театрі – ознака його загибелі (з франц. сocotte – особа легкої поведінки, яку утримує заможний залицяльник)
21. Який же сенс на сцені створювати ілюзію, а в житті її руйнувати?
22. Актор і у житті носить назву свого театру, створює йому добре ім’я. І у житті  - берегти театр!
23. Актор має священний обов’язок щодо поета та режисера!
24. У разі хвороби актор повинен вчасно поінформувати режисера та «контору».
25. Погоня за роллю – добре! Людина хоче працювати, у неї є «спрага» до роботи. Але потрібна правильна самооцінка.
26. Актори говорять: «Немає часу працювати над «системою»». Але погляньте, як багато часу марнуємо! Виконуйте вправи для ролі, на ролі. І почнете виконувати її краще!
27. Для того, щоб зливатися, з’єднуватися з чимось, - потрібно мати це «щось» в своїй уяві, в думках та почуттях.
28.  Не давати зростати в собі зарозумілості та самозакоханості. Бути безжально самокритичним! Вислуховувати критику на свою адресу, визнавати її доречність та влучність.
29. Смуток?.. Сумуй вдома. А у театрі потрібна усмішка! І нехай більш мужні та загартовані допоможуть тобі в цьому.
30. Вміти йти на пОступки. Запитуй, що потрібно для справи. На зібраннях не сперечайся заради себе. А хочеш посваритися, - роби це вдома.
31. Заради спільної справи та мети треба відмовитися від зарозумілості, примх, розпещеності, образ, упертості, міщанських звичок та розбещеності.
32. Любов, розуміння, етика й сувора дисципліна допоможуть нам досягти основної мети: створити й показати внутрішнє життя людини.

Станіславський К.С. (Алєксєєв) Зібрання творів у 8 томах, том ІІІ, «Робота актора над собою», М., 1955, стор. 474-479.